logo
Веломаршрут „Старе місто” image-2290 image-2286 image-2284 image-2283

Веломаршрут „Старе місто”

Plan podróży

O wycieczce

Przepraszamy, ten wpis jest dostępny tylko w języku Ukraiński i Amerykański Angielski.

Вело-маршрут містом (4,7 км)
Початок маршруту: вул. Староміська (камінь біля парку)

Ключові локації:

  • Вул. Кам’янецька: №48 скульптура-фонтан барона Мюнхгаузена → №58/1 Музей пам’яті жертв Голокосту у Хмельницький області → Свято-Покровський кафедральний собор (вул. Володимирська, 113, заїзд через вул. Кам’янецьку);
  • Через міст поворот на вул. Л. Толстого: пам’ятник жертвам Проскурівського погрому 1919 р.;
  • Вул. Героїв Маріуполя: Хмельницька обласна філармонія → пам’ятник Б. Хмельницькому → №18 (садиба генерала особняк Кондратія Калістратовича Кондрацького) → Хмельницька міська рада (Олексіївське реальне училище) → Палац урочистих подій;
  • Вул. Грушевського: №90 (особняк графині Бінецької) → №84 (будинок Купця Шильмана) → №68 Хмельницький обласний літературний музей.

Опис маршруту

Вулиця Староміська

Назва вулиці говорить за себе – вона одна з найстаріших вулиць Хмельницького!
До початку ХХ ст. тут проживало переважно польське населення Проскурова. Вважається, що часткове формування вулиці почалося ще у XVIст., коли над Бугом височів Плоскирівський замок. Оскільки вулиця пролягає вздовж русла Південного Бугу, століття тому її назвали Мала Бузька. З 1965 року вулиця носила ім’я Віталія Примакова, але у 2014 році Міська рада прийняла рішення перейменувати її в знак пам’яті старого Проскурова. Сьогодні на вулиці є пам’ятний знак – монолітний подільський граніт з написом про те, що саме на цьому місці розпочалася історія Хмельницького.

Вулиця Кам’янецька

Найстаріша і найдовша вулиця міста протяжністю майже 7 км. Існує фактично з моменту виникнення поселення Плоскирів, яке розташувалося на суходолі серед прибузьких боліт. Вже на першому відомому плані Проскурова (1800 р.) Кам’янецька чітко позначена як одна з двох існуючих магістралей міста під назвою «Поштова дорога на Кам’янець». Від другої половини XIX ст. вулиця вже фігурує як Кам’янецька. В радянські часи не минула вулицю і хвиля перейменувань — з 1925 по 1991 рік вона носила ім’я червоного командира М. Фрунзе. В 1991 р. вулиці повернута історична назва.

Барон Мюнхгаузен

Коли ви наважилися розпочати велоподорож крізь час і простір Хмельницького (Проскурова), не оминайте легендарний Дім художника (Кам’янецька, 48). Зверніть увагу на останній поверх будівлі – колись саме там розташовувалися найкращі художні майстерні міста, але зараз майже нічого на це не вказує. Хоча ні, тут живе важливий свідок покинутих мистецьких таємниць!
Он він, стоїть у самому центрі маленького дворику – сам пан Ієронім Карл Фрідріх фон… Барон Мюнхгаузен. Сидить собі на розполовиненому коні та стурбовано видивляється, куди ж поділася інша половина кониська.
Підійдіть привітатися до «того, що за один раз сорок сім качок б’є», і, можливо, він розкаже вам котрусь зі своїх історій.

Музей пам’яті жертв Голокосту

Простуючи Кам’янецькою далі, ви натрапите на відреставрований двоповерховий будинок, який є общинним центром єврейської громади «Тхія». Тут розташовується вражаючий Музей пам’яті жертв Голокосту. Формування колекції музею почалося ще у 1999 році. У вересні 2010 музей отримав постійне приміщення, а у вересні 2012 відкрилась постійна експозиція. Концепція музею та головне правило, яким керувались при відборі матеріалів для представлення на вітринах, були такими: «Голокост стався не лише у Німеччині чи Польщі, це сталося і в нашій області, в нашому місті, на сусідній вулиці». Приміщення, в якому знаходиться Музей, пов’язане з подіями Голокосту, – під час війни в будинку переховувались три дівчинки з єврейської родини Соловйових, яких викупив з гетто власний дідусь.

Свято-Покровський кафедральний собор

Хоча Свято-Покровський кафедральний собор і не має «кам’янецької» прописки (його поштова адреса – Володимирська, 113), але все-таки, прогулюючись Кам’янецькою, головний храм міста ніяк не можна оминути увагою. Святиня цікава не лише зовнішнім виглядом, але й місцем розташування: у ХХ столітті цей район Проскурова називали Заваллям, а на місці, де зведений Свято-Покровський кафедральний собор, виднівся вал, що використовувався містянами як гарна земля для городів.

Пам’ятник жертвам Проскурівського погрому

За кам’янецьким мостом розтягнувся старовинний цвинтар. Насправді в тому районі є 3 історично значущих кладовища: 1) жертв Другої Світової війни та сталінських репресій, 2) польське кладовище, 3) єврейський кіркут.
На території останнього є пам’ятник жертвам єврейського погрому у Проскурові.

Після того, як місцеві більшовики (значну частину яких становили євреї) у лютому 1919 року спробували підняти повстання проти петлюрівської Директорії, начальник гарнізону отаман Семесенко розпорядився винищити єврейське населення Проскурова, включно з жінками, старими та дітьми. Його підлеглі відправилися в єврейські квартали виконувати розпорядження. Людей різали шашками й кололи багнетами, щоб не витрачати куль. Коли диякон місцевого собору Климентій Качуровський вступився за дітей, вбили і його. У величезній ямі було поховано близько 1600 загиблих. У 1925 році на зібрані кошти було встановлено пам’ятник, що пережив Другу Світову війну, проте потребував реставрації. Її здійснили у 2000-2001 рр.. Бронзові барельєфи пам’ятника виконані хмельницьким скульптором Костянтином Коржевим.

Вулиця Героїв Маріуполя

Пролягає в центральній частині міста — від вулиці Грушевського до вулиці Завадського. В XIX ст. була складовою частиною Бульвару, прокладеного згідно з планом забудови міста від 1824 р., звідси і давня назва вулиці – Старобульварна. У 1961 р. вулицю перейменовано на честь першого у світі космонавта Юрія Гагаріна. В квітні 2022 року вулицю було перейменовано на честь героїв Маріуполя.

Хмельницька обласна філармонія

Повертаючись на Кам’янецьку, ви однозначно помітите помпезну білосніжну будівлю з високими колонами. Це Хмельницька обласна філармонія. Трохи понад століття тому на цьому місці був величезний пустир, який носив цілком офіційну назву – Кінна площа.

З часом площу було забудовано одноповерховими будинками. Нового вигляду майбутня філармонія набула у 1960 році: на перехресті вулиць Фрунзе (нині і раніше Кам’янецької) та Гагаріна (нині Героїв Маріуполя) завершилося будівництво величної споруди із залом на 750 місць для потреб музично-драматичного театру ім. Петровського (нині Старицького). Театр перебував тут понад 20 років, та у 1982 році переїхав у нове приміщення, після чого будівля перейшла у розпорядження обласної філармонії.

Пам’ятник Богдану Хмельницькому

Поруч з обласною філармонією стоїть один з найбільших пам’ятників Богдану Хмельницькому в місті, зведений у 1993 році.
Фігура Богдана в русі: у правій руці високо піднята булава, лівою він притримує стремена. Встановлено скульптуру на плоскому трапецієподібному постаменті, оббитому плитами.

Героїв Маріуполя, 18 (садиба Кондрацького)

Просуваючись вулицею Героїв Маріуполя, уважно роззирайтеся на всі сторони, адже тут заховано багато цікавих історичних пам’яток! По стороні Майдану Незалежності є будинок, що колись належав судді з’їзду мирових посередників Проскурівського повіту – Кондратію Калістратовичу Кондрацькому. У червні-липні 1919 р. в садибі діяла редакція часопису «Стрілецька думка» корпусу січових стрільців.

Хмельницька міська рада (Олексіївське реальне училище)

Трохи нижче, з протилежного боку вулиці, можна помітити гарну будівлю початку ХХ ст.. Нині в будівлі розташовується Хмельницька міська рада, але постала вона у 1904 році як Олексіївське реальне училище. Завдячуючи старшому голові Одеської судової палати, дійсному статському раднику Борису Юлійовичу Вітте, в 1900 р. було прийнято рішення про організацію в Проскурові реального училища. Незабаром на вул. Старобульварній розпочалося спорудження двоповерхової споруди нового навчального закладу. В 1904 році, будівництво першого реального училища, названого на честь спадкоємця російського престолу цесаревича Олексія, завершилося. Цього ж року біля навчального закладу посадили 12 червоних буків, з яких на сьогодні збереглося лише 4. Дерева мають статус ботанічної пам’ятки природи.

Палац урочистих подій

Будинок №4, що по вулиці Героїв Маріуполя, є однією з найкрасивіших старовинних споруд міста. Двоповерховий особняк у стилі бароко збудований 1903 року і належав він одному з проскурівських лікарів. Перед початком Першої Cвітової війни власник здав свій дім в оренду військовому відомству. Після закінчення війни будинок переходив від одних військових до інших, а по завершенню Другої Світової там жили номенклатурники. З 2001 р. приміщення після капітального ремонту використовується як Палац урочистих подій.
Стіни Палацу і досі пам’ятають екстрені наради та палкі суперечки під керівництвом відомих воєначальників ХХ століття. Найвідоміший із них – генерал Олексій Брусилов, який увійшов в історію своєю унікальною операцією, відомою як Брусиловський прорив. Військове минуле додає будівлі неабиякої популярності.

Вулиця Грушевського

Вул. Грушевського – одна з найцікавіших вулиць міста, адже на ній збереглося безліч будівель ХІХ-ХХ ст., які є пам’ятками архітектури місцевого значення. Прокладена згідно з планом забудови міста від 1824 р. й мала першу назву Комерційна, яка пов’язана з тим, що вздовж вулиці були виділені земельні ділянки під забудову для заможних верств населення міста (переважно промисловців та купців, що займалися «комерцією»). Від 1921 р. вулиця називалася іменем діячки міжнародного комуністичного руху Рози Люксембург. У 1991 р. перейменована на честь М. Грушевського — історика, громадського і політичного діяча.

Будинок № 90 (особняк графині Бінецької)

На початку 20 століття будинок був побудований на території садиби, яка належала графині Бінецькій. Після початку Першої Світової війни власницею будинку був організований шпиталь для поранених солдатів. Графиня та її слуги доглядали за тими, хто потребував допомоги. Вони використовували спеціальний одяг — сукні, які надягали сестри Червоного Хреста.

Будинок №84 (особняк Шильмана)

Поруч з особняком графині Бінецької розташований купецький дім Шильмана. Одноповерховий особняк належить до зразків міської садибної забудови кін. ХІХ – поч. ХХ ст., зберігся дотепер майже без змін та має архітектурну цінність завдяки поєднанню цегляного стилю з елементами модерну.
Будинок належав одному з найбагатших промисловців міста, купцю Михайлу Шильману, який заснував більшість місцевих підприємств. М. Шильман володів солодовим заводом, фабрикою столярних виробів (нині – меблева фабрика на Старокостянтинівському шосе), друкарнею «Порядок» та маслобійнею.

Хмельницький обласний літературний музей

Подолавши перехрестя між вулицями Героїв Майдану та Грушевського, обов’язково зупиніться перед Хмельницьким обласним літературним музеєм, двері до якого охороняє у вигляді стукалки-гонгу голова могутнього лева.

В музеї зберігаються найкращі літературні твори подільських поетів та письменників, їхні особисті речі, предмети старовини. Багато експонатів є справді унікальними, як і історії, пов’язані з ними. Скажімо, під час екскурсії можна ознайомитися з історією Пересопницького Євангелія – саме тієї книги, на якій президенти присягають на вірність українському народові. Як виявилось, Євангеліє почали писати у Хмельницькій області, на Ізяславщині. Однак згодом рукопис «перекочував» у містечко Пересопниця Рівненської області.
В музеї є окремі експозиції польської, єврейської літератури. Тут постійно відбуваються творчі вечори, зустрічі, презентації.

Кінець маршруту