Сутківці (Хмельницька область) – ще одне цікаве село з руїнами замку та середньовічною церквою-фортецею, куди, як і в Маліївці, добратися не так просто. Колишнє містечко лежить на крутих берегах річки Ушиці осторонь дороги Житомир-Чернівці. Згідно вказівника до сюди від траси всього 4 кілометри. Насправді ж – не менше семи. А крім того, до головної пам’ятки доведеться пройти все село. Так що наполегливо не рекомендую йти до села пішки від траси, а ліпше зачекати на попутку біля повороту. Сусіднє село Шарівка із оборонною церквою також відвідати рекомендую! 
Коли виникло поселення, невідомо. Але є підстави стверджувати, що вже у XIV ст. містечко відігравало значну роль у обороні Поділля від татарських набігів. У середині століття тут існувало городище, яке з північно-західної (напільної) сторони охороняв кам’яний оборонний мур.
У 1407 році литовський князь Вітовт подарував сусідні Ярмолинці разом з навколишніми селами угорському вихідцеві Хотьку Кроату „за вірну службу”. При поділі маєтку між його онуками Сутківці дісталися Федору, який, як вважається, став родоначальником шляхетського роду Сутківських. На той час маєток Федора в Сутківцях мав всього близько десятка дворів, був погано укріпленим і досить часто ставав легкою здобиччю для татар. 
У другій половині XV ст. на крутому мисовому виступі лівого схилу долини ріки, де раніше стояло укріплене городище, Федір Сутківський розпочав будівництво регулярного баштового замку. Старий оборонний мур городища був використаний, як фундамент південно-східної стіни фортеці. Першими звели північну і західну вежі замку, а до 1470-х років завершили будівництво східної і південної веж та оборонних мурів. 
Замок мав майже квадратну форму, мав розміри 66 х 60 метрів. Ззовні його оточували стіни, а на кутах були п’ятигранні башти бастіонного типу. Кожна башта мала по 4 яруси, їх з’єднували бойові дерев’яні галереї по периметру стін. Квадратна в’їзна брама розташовувався у середній частині південно-західного муру. З боку суші замок захищав широкий 15-метровий рів.
У 1567 році фортецю було зруйновано внаслідок чергового татарського набігу. Під час ремонту стіни були частково понижені і деякі бійниці розтесані під вікна. 
Все XVI століття поселенням володіли Сутківські: Дахно Федорович (помер у 1534 р.) і Іван Дахновіч (помер у 1593 р.), на якому припинився рід Сутківськіх. Донька Івана – Варвара, принесла замок у якості приданого своєму чоловікові Олександру Балабану, вінницькому старості, фундатору замку в Теребовлі. У 1623 році Балабан перебудував замок.
Рід Балабанів володів Сутківцями до кінця XVII ст., після чого воно перейшло Грабянкам. Тоді ж замок втратив оборонне значення і певний час був житловою резиденцією Грабянок. Наприкінці XVIII – початку ХІХ століття власником Сутківців був відомий містик Фадей Грабянка. В нього з замку певний час гостив легендарний авантюрист, граф Джузеппе Бальзамо Каліостро.
У ХІХ столітті більшу частину замку розібрали на будівельний матеріал. З п’яти замкових башт вціліла лише східна із фрагментом прилеглого оборонного муру і частина напільного муру біля північної вежі. Від східної вежі збереглося три неповні яруси. Перший з них більш ніж на половину засипаний землею, другий має десять глибоких бійниць. На ньому розташовано дверний отвір для попадання в замок. В третьому напівзруйнованому ярусі було шість бійниць, які пізніше розтесали під вікна. Товщина баштових стін подекуди сягає 3 метрів.
На протилежному від замку пагорбі при головній дорозі розташована найцікавіша пам’ятка Сутківців – оборонна Покровська церква, яка є без перебільшення унікальним зразком української середньовічної архітектури. Припускають, що спочатку її побудували як оборонну споруду одночасно із замком ще в XIV ст. Можливо, цей елемент оборони він був давнім донжоном Сутківців, потреба в якому відпала після будівництва мурованого замку у XV столітті. 
Напис на одному з дзвонів свідчить про те, що споруду перебудували під церкву у 1476 році. Ймовірно, зразком для храму-воїна слугували готичні замки західної Європи, на кшталт замку Шомон у Франції. Існує думка, що церква збудована за короля Сигізмунда якимось Іваном Баладуком, якого ототожнюють з Іваном Васильовичем Сутківським, надгробна кам’яна плита якого з датою 1593 рік зберігається в храмі. 
Церква являє собою хрестову двоярусну споруду, до якої з чотирьох боків прилягають могутні півкруглі башти. Нижні яруси трьох башт мають по 5 амбразур, а верхні опоясані великою кількість бійниць. Пораховано, що церква мала 95 бойових точок! Ширина стін теж говорить сама за себе – близько 1,7 метри. 
Протягом XVI – XVII століть храм неодноразово горів, а тому багато перебудовувався. У другій половині XVIII ст. над притвором встановили двоярусну дерев’яну дзвіницю з барочним куполом. Найпотворнішої перебудови церква зазнала у 1894 році: гонтові дахи поміняні на залізні, а високий двоскатний дах з барочною главкою та кам’яними фронтонами замінений дерев’яним барабаном з шатровим верхом. А дерев’яна дзвіниця взагалі була спотворена до невпізнанності. 
З 2007 року було розпочато ремонтні роботи із повернення храму історичного вигляду, які було закінчено лише у 2011 році. Навколо було відновлено оборонний мур, дах вкрито гонтом та ліквідовано псевдоросійську дерев’яну надбудову.
Млин неподалік від церкви:
Найкращий вид на Сутківці відкривається з високого пагорбу на східній околиці села. 
Фото з подорожі до Сутківців 2009 року:
На цій світлині, автором якої є Олена Крушинська, ми можемо спостерігати, як виглядала церква у 2004 році:
Сутківці очима Наполеона Орди:
