Маленьке село Отроків, що в Новоушицькому районі Хмельницької області, було другим за значимістю після Миньківців поселенням самопроголошеної Миньковецької держави. Саме тут знаходилася резиденція її правителя Ігнація Сцибор-Мархоцького – знаменитого дивака XVIII – XIX століть. Замок Мархоцького разом з баштами, господарськими приміщеннями та форумом частково зберігся до наших днів. Крім нього в Отрокові збереглася Тріумфальна арка, через яку здійснювався в’їзд до резиденції та природні романтичні гроти в долині річки Ушиці. 
Отроків був заснований у XVII ст. на місці невеличкого хутору. Але, за однією з версій, Отроківський замок міг існувати ще в литовську добу. У 1736 році Миньківці разом з навколишніми селами (Миньковецький ключ) купив польський магнат Войцех Мархоцький. У 1788 році Отроків був переданий у спадщину племіннику Войцеха Мархоцького — Ігнацію. Найбільшого розквіту Отроків досяг за часів Миньковецької держави.
Отроківський замок, збудований графом Сцибор-Мархоцьким (або ж перебудований з більш старих укріплень) постав наприкінці XVIII століття на високому пагорбі над річкою Ушиця. Він вважався найрозкішнішою резиденцією правителя Миньковецької держави.
Головна башта замку:
Інша башта:
На території замку знаходився панський будинок – резиденція „графа Редукса”, в якому знаходилася бібліотека з великою кількістю стародруків та цінних рукописів.
Брама на замкове подвір’я:
Брама з боку двору:
До замку примикав форум, де Мархоцький влаштовував „свята”. Найвідомішим з них було свято на честь давньоримської богині землеробства Церери, хоча сам Мархоцький називав його святом жнив або обжинками.
Від форуму збереглися стіни, декілька башт і брама.
Башти:
Мури форуму:
Головна брама форуму:
Дві інші брами:
Криниця на подвір’ї:
До резиденції Мархоцького з долини Ушиці вела Тріумфальна арка:
Після конфіскації маєтку у Мархоцького в 1836 році власником замку став пан Стадницький, який тримав в Отрокові табун расових коней.
Замок оточував великий ландшафтний парк, на який граф виділив чималу суму.
За селом є ще одна з небагатьох пам’яток, яка залишилась від панування Сцибор-Мархоцького. Цей об’єкт, званий «Грота», теж має дотичність до культу, запровадженого графом. Пам’ятка складається із нижньої і верхньої «гроти», з’єднаних між собою підземним ходом, нині заваленим.
«Нижня грота» розташована на річці біля підніжжя природного амфітеатру, утвореного крутим схилом плато. Будівля має два яруси. Стіни верхнього ярусу, виконаного у вигляді альтанки, колись були оздоблені фресками. Нижній ярус масивніший, видовбаний у суцільній брилі вапняку, що виступає зі схилу.
«Верхня грота» також цілком видовбана у камені на зразок коридору із вікнами-отворами, що веде по периметру величезного заокругленого каменя. Один із виходів прикрито природним водоспадом, утвореним зі струмка, що бере початок високо на схилі.
