Об`їздивши майже всю Хмельниччину, я довго не міг потрапити до Ізяслава. Якось не зручно він розташований. І напевно, ще довго чекав би зустрічі з ним, якби не один чудовий серпневий вечір. Мені треба було відзняти рекламне відео для чергового матеріалу на сайт. І вибір зупинився на руїнах старовинного фарного костелу XVI століття в Ізяславі. Після роботи ми стрибнули в авто і вже за годину і 15 хвилин були на місці.
Я не буду витрачати ваш і свій час на опис історії і багаточисельних пам`яток старого Заслава, а сьогодні – Ізяслава. Ось стаття у Вікіпедії, тут все написано. Замість того, покажу як це все надбання багатьох століть виглядає сьогодні.
Містечко маленьке і більше нагадує село. Але „селом” його назвати не повертається язик. Бо ми знаємо, яким потужнім містом був Ізяслав упродовж декільков століть. І сьогодні кількість архітектурних пам`яток тут непропорційно велика для такого невеликого містечка. Та нам вистачило 2 години, щоб оглянути все. Бо все – поруч.
Почнемо з костелу Івана Хрестителя, або Фарного костелу. Він був збудований ще наприкінці 16 століття. Це найстаріший храм міста, який був усипальницею Заславських. А зруйнували його комуністи вже після Другої світової. Але навіть зараз храм вражає величчю.
Особливо із захопленням почуваєш себе всередині цього скелета-велетня. Саме це місце ми вибрали для зйомок відео:
Від колись потужного Старозаславського замку залишилася лише одна споруда – замкова скарбниця. І лише, блукаючи коридорами, можна відчути, що гуляєш по замку.
Ми намагалися знайти старовинну синагогу. Місце її розташування ми знайшли. Але до до самої синагоги дістатися вже неможливо: вона геть заросла хащами.
Знайшли лише будівлю старої єврейської школи:
В бернардинському монастирі початку 17 століття – досі колонія суворого режиму. Оглянути пам`ятку – неможливо. А подивитися на неї можна лише з протилежного боку Горині або ж з моста:
Православний собор Різдва – відносно нова церква. Очевидно, це ХІХ століття, про що говорить московський єпархіальний стиль:
В Ізяславі не збереглося історичної житлової забудови. Але вдалося знайти ось такий будиночок:
Ми закінчуємо знайомство з найстарішою частиною Ізяслава – Старим Заславом. І переміщаємося на правий беріг Горині, де розташована пізня частина міста. Ось так вона виглядає: на протилежному боці – костел св. Йосифа і руїни палацу Сангушків:
Єдина пам’ятка Ізяслава. яка перебуває у доброму стані – це бароковий костел св. Йосифа, що належав монастирю ордена лазуритів. Костел з 1747 по 1750 рік будував власник міста Павло Сангушко за проектом видатного італійського архітектора Паоло Фонтана. До речі, розфарбовані сходи біля костелу нагадали мені сходи Целерона в Ріо-де-Жанейро))
Найзнаменитіша і, на жаль, найзанедбаніша пам’ятка міста – це Новозаславський замок. Він включає в себе як руїни замку, так і палаців Заславських і Сангушків. Вхід до замку – через портал. Вже на вході надпис попереджає про небезпеку.
Палац Сангушків – барокова резиденція власників Ізяслава. збудована всередині 18 століття. Пам’ятка і досі вражає, але щодня руйнується. Ні в радянські часи, ні в часи Незалежності жодна влада не знайшла способу врятувати палац. При тому, що в охоронному реєстрі він перебуває зе з 1963 року. Останні статті в пресі на кшталт „Посадовці радилися, як зберегти садибу князів Сангушків в Ізяславі” та „Палац Сангушків не належить громаді Ізяслава, тому відсутні законні підстави його реставрувати” не надихають. Швидше за все, пам’ятка і надалі продовжить руйнуватися…
То ж поспішайте, поки ще є шанс побачити красу Ізяслава!
