Миньківці, що у Дунаєвецькому районі Хмельницької області – колишня столиця Миньковецької держави. Це самопроголошене державне утворення існувало після поділу Речі Посполитої наприкінці 18 – початку 19 століття на тогочасних землях Ушицького повіту Подільської губернії. Очолював державу подільський шляхтич Ігнацій Сцібор-Мархоцький (“граф Редукс“) – один з найвідоміших диваків того часу. Одним з перших його рішень було було звільнення своїх селян від кріпосної залежності. В державі працювала повноцінна судова система, економіка (у т.ч. і промисловість, і сільське господарство) успішно розвивалася. На межі держави стояли прикордонні знаки: “Кордон Миньковецької держави та Російської імперії”. Від спадщини І.Сцібор-Мархоцького зберіглося достатньо багато: його резиденція в Отрокові з замком, форумом, тріумфальною аркою і штучними гротами, величезні млини в Кружківцях і Притулії, декілька храмів. В колишній столиці Миньківцях відкрито музей Миньковецької держави.
Колись Миньківці були містечком, потім – столицею, потім – райцентром, а зараз – просто селом. Вперше Минківці згадуються в Грамоті від 20 жовтня 1407 року, виданої в містечку Добростан королем Ягайлом на володіння Миньківцями:
“Грамота, в силу якої Владислав, король Польщі, а також земель… і т.ін., надає у вічне дарування за вірність та службу самому Якушу з Маньківців і його пасербу Клементу та їхнім спадкоємцям с.Маньківці на р.Ров та с.Миньківці на р.Ушиця у Подільській землі та Кам’янецькому повіті з усіма чиншами, полями, ловами, пасіками, озерами, рибними ставками, млинами, і з усім, що до цього відноситься і т.ін. з тим, щоб вони мали там постійно проживати та в усіх походах з одним копійником і трьома стрільцями нам служити, а також брати участь у місцевих походах з усіма людьми, оскільки необхідно обороняти землі; податі ж, загальні побори, відробітки і податки, що попереднім своїм князям, володарям і господарям Поділля вони мали звичай виплачувати, нехай виплачують…”
Протягом 15-16 століть Миньківці були 8 разів зруйновані татарами. На початку XVII ст. вони потрапили у власність до польських шляхтичів Станіславських гербу Пилява. Один із них, Адам Станіславський, виклопотав у короля Владислава IV у 1637 році для Миньківців магдебурзьське право.Ймовірно, Станіславські спорудили тут невелику фортецю на пагорбі всередині долини. Під час Хмельничини Миньківці знову були спустошені. Відомо, що у 30-40 роках 18-го століття Миньковецький ключ належав магнатам Жевуським.
У 1772 році Ярмолинецький ключ придбав Войцех Сцибор-Мархоцький, а вже у 1782 році році він обміняв Ярмолинці на Миньківці. Таким чином, Миньківці отримали нового власника, племінник якого Ігнацій Єжи Сцибор-Мархоцький створив Миньковецьку Державу. У період головування Ігнація, село відродилось та першим у Східній Європі позбулось кріпосницького ладу.
Декілька років тому у Миньківцях відбулося урочисте відкриття музею Ігнація Сцибора Мархоцького. Цей музей, який постав зусиллями Володимира Захар’єва, є першим приватним закладом такого типу у Хмельницькій області. У будинку розташувався і Центр Мархоцькознавства.
Ініціали на паркані “IM” (Ігнацій Мархоцький):
В музеї:
В старому будинку, де розташований музей, є підземелля:
У флігелі під черепичним дахом – кабінет директора:
У 1838 році в Миньківцях було завершено будівництво кам’яної православної церкви на честь Архангела Михаїла. З колишньої дерев’яної церкви до нової дзвіниці перенесли дзвони.
Ще трохи фото села:
