Having traveled almost all of Khmelnytskyi region, I could not get to Iziaslav for a long time. It is located kind of inconveniently. Probably I would be waiting even a longer time to meet it, if not for one wonderful August evening. I had to shoot a promotional video for the web site. And we choose the ruins of an old parish church of the 16th century in Iziaslav. After work we jumped into the car and within an hour and 15 minutes were at the place.
I will not waste our time on describing the history and numerous sights of old Zaslav, and today – Iziaslav. Here is the Wiki article, everything is written in there. I will show you instead how all of this heritage of many centuries looks today.
The town is small and looks more like a village. But I cannot call it a village, knowing what a powerful city was Iziaslav for several centuries. And today the number of architectural monuments here is disproportionately large for such a small town. Nevertheless, 2 hours was enough for us to see everything. Since everything is near.
Почнемо з костелу Івана Хрестителя, або Фарного костелу. Він був збудований ще наприкінці 16 століття. Це найстаріший храм міста, який був усипальницею Заславських. А зруйнували його комуністи вже після Другої світової. Але навіть зараз храм вражає величчю.
Let’s start with the Church of St. John the Baptist, or the Parish Church. It was built at the end of the 16th century. This is the oldest temple in the city, which was the tomb of the Zaslavskyi’s. The communists destroyed it after the Second World War. But even now the temple amazes with its majesty.
Особливо із захопленням почуваєш себе всередині цього скелета-велетня. Саме це місце ми вибрали для зйомок відео:
Від колись потужного Старозаславського замку залишилася лише одна споруда – замкова скарбниця. І лише, блукаючи коридорами, можна відчути, що гуляєш по замку.
Ми намагалися знайти старовинну синагогу. Місце її розташування ми знайшли. Але до до самої синагоги дістатися вже неможливо: вона геть заросла хащами.
Знайшли лише будівлю старої єврейської школи:
В бернардинському монастирі початку 17 століття – досі колонія суворого режиму. Оглянути пам`ятку – неможливо. А подивитися на неї можна лише з протилежного боку Горині або ж з моста:
Православний собор Різдва – відносно нова церква. Очевидно, це ХІХ століття, про що говорить московський єпархіальний стиль:
В Ізяславі не збереглося історичної житлової забудови. Але вдалося знайти ось такий будиночок:
Ми закінчуємо знайомство з найстарішою частиною Ізяслава – Старим Заславом. І переміщаємося на правий беріг Горині, де розташована пізня частина міста. Ось так вона виглядає: на протилежному боці – костел св. Йосифа і руїни палацу Сангушків:
Єдина пам’ятка Ізяслава. яка перебуває у доброму стані – це бароковий костел св. Йосифа, що належав монастирю ордена лазуритів. Костел з 1747 по 1750 рік будував власник міста Павло Сангушко за проектом видатного італійського архітектора Паоло Фонтана. До речі, розфарбовані сходи біля костелу нагадали мені сходи Целерона в Ріо-де-Жанейро))
Найзнаменитіша і, на жаль, найзанедбаніша пам’ятка міста – це Новозаславський замок. Він включає в себе як руїни замку, так і палаців Заславських і Сангушків. Вхід до замку – через портал. Вже на вході надпис попереджає про небезпеку.
Палац Сангушків – барокова резиденція власників Ізяслава. збудована всередині 18 століття. Пам’ятка і досі вражає, але щодня руйнується. Ні в радянські часи, ні в часи Незалежності жодна влада не знайшла способу врятувати палац. При тому, що в охоронному реєстрі він перебуває зе з 1963 року. Останні статті в пресі на кшталт “Посадовці радилися, як зберегти садибу князів Сангушків в Ізяславі” та “Палац Сангушків не належить громаді Ізяслава, тому відсутні законні підстави його реставрувати” не надихають. Швидше за все, пам’ятка і надалі продовжить руйнуватися…
То ж поспішайте, поки ще є шанс побачити красу Ізяслава!
