“Золота долина” — так називається територія біля Дністра та його приток. Чудова і неповторна сторона з м’яким кліматом, що нагадує середземноморський. Ця райська земля багата цілющими джерелами, які щедро напоюють спраглих доброю водою. У будь-яку пору року унікальні ландшафти Національного природного парку “Подільські Товтри” милують зір неповторною красою.
Тут захопливі краєвиди, смарагдові ліси, гори з рідкісною рослинністю, розкішна природа, чисте повітря, повноводна річка Дністер – все це справляє незабутнє враження і створює чудові умови для відпочинку.
Перша зупинка екскурсії в смт. Китайгород
Костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією
У XVIII сторіччі власник маєтку пан з родини Потоцьких через велике кохання одружився з українською православною дівчиною. Пан пишався красою і розумом дружини і вони часто їздили в гості до сусідніх поміщиків. Та одного разу сталася біда: несподівано коні понеслись, колесо в кареті відірвалося і подружжя наближалося до краю прірви. Знесли вони руки до Бога, просили милості у Богородиці і святих, шепотіли молитви. І сталося диво: на саменькому краєчку страшної прірви зупинилась карета, викинула пасажирів, а сам візок впав зі скелі і розбився вщент. Радий спасінню пан поклявся збудувати на цьому благословенному місці костел, вищий за всі костели Кам’янця.
Панський маєток Потоцьких
У 1607 році граф Андрій Потоцький отримав від короля село Китайгород. Його син Станіслав на самому краєчку каньйону побудував маєток. Цей маєток став продовженням оборонних споруд містечка — на високій горі стояв замок, церква, костел та маєток. До 1938 року в приміщенні розміщалася сільськогосподарська школа (технікум). До 1989 року — школа. На сьогодні приміщення руйнується.
Залишки чумацького шляху
До каньйону р. Тернави веде вузький мис, оточений з обидвох боків чималими крутими, майже прямовисними схилами. По його гребеню пролягає старовинна вимощена дорога, частина якої є залишком середньовічної магістралі, яку наші предки називали “Чумацький шлях”. На дорозі, що вела до замку, стояли вартові, які питали: “Коні чиї?” Тому дорогу донині називають Конечия. Ця дорога знаменита чималими 200-річними камінними стовпчиками, що збереглися вздовж її узбіччя.
Китайгородське відслонення
Геологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення в Україні. Це одне із найповніших у світі розрізів відкладень силуру і девону. Розкриті (оголені) геологічні відкладення утворюють прямовисні стінки висотою до 100 м, довжиною близько 1,2 км, площею 60 га та створюють унікальний краєвид. Вік відкладень – 400-600 млн років, відкладення містять численні рештки викопних рослин і тварин. Унікальність відслонення полягає в тому, що тут можна спостерігати повний розріз силурійських відкладів. Ця геолого-палеонтологічна пам’ятка – єдина на території Європи.
Цілющі джерела Китайгороду.
Старі легенди говорять, що по Китайгородчині Божа Мати ходила і там, де вона ступала, святе цілюще джерело починало струменіти. Найпотужніше джерело, шлях до якого по вулицях Китайгорода показують вказівники, — це «очник». Біля джерела і навпроти нього люди бачили на каміннях заглиблення, схожі на людську стопу.
Заказник “Чапля”
Ботанічний заказник загальнодержавного значення “Чапля” входить до національного природного парку “Подільські Товтри” та має дивовижний рослинний і тваринний світ – чимало видів, які тут мешкають, занесені до Червоної книги України. Це місцеві жителі прозвали місцину “Чапля”, адже її обриси і справді нагадують цю граційну птаху.
Субіцький монастир
Субіцький скельний монастир відомий з XVI ст., хоча перші келії висічені в камені ще в Х-ХІІІ ст. Монастир називають молодшим братом Бакотського монастиря. Обитель знаходиться в урочищі гори Кемпа на 40-метровій висоті над річкою Дністер. До печер від каплиці на краю села Субіч веде 800-метровий крутий спуск по вузькій стежині; дорогою є кілька джерел, одне з яких цілюще. Під час свята Марії Магдалини (4 серпня) на території монастиря проводиться святкове богослужіння.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці у с. Вихватнівці
Церква в селі з’явилася в першій половині XVIII ст. на честь Успіння Богородиці – спочатку бідна, покрита соломою, а згодом – дерев’яна, з трьома куполами, побудована за кошти прихожан. 1791 року церква стала Покровською. У 1839 через свічку, яку не погасили в храмі, церква згоріла. Через два роки на її місці побудували нову дерев’яну, яка існує й досі. Спочатку ззовні вона була покрита гонтом, а тепер – бляхою, тож, дивлячись на церкву, важко повірити, що вона направду дерев’яна. Проте достатньо зайти всередину, аби на власні очі переконатися в старовинності духовної споруди.
Гранітна плита із зображенням воїна-стрільця
Напис на пам’ятнику сповіщає, що в січні 1526 року із замку в Китайгороді до Москви вирушила дружина стрільців, охороняючи княжну Олену Глинську, майбутню правительку Російської держави та матір царя Івана IV Грозного. Та й московський кам’яний Китай-город, який 1537 року побудувала в дерев’яній Москві Олена, названий не на честь китайців чи Китаю, а на згадку про селище Китайгород – свою малу Батьківщину.
Ліоновичів Камінь
Біля с. Дерев’яне є скеля, що називається Ліоновичів Камінь. Свою назву вона отримала від сімейства Ліоновичів, які під час столипінської аграрної реформи вийшли із сільської общини і взяли земельну ділянку, що прилягала до скелі. Тут на значній території розкидані величезні брили чудернацьких форм, також є чимало гротів та печер.
Повернення у Хмельницький
